Філософія – колиска педагогіки

Світ, у якому живуть люди, – надзвичайно містке, суперечливе, багатогранне утворення як у природному, так і культурно-соціальному вимірі. Воно позбавлене статичності й вирізняється неперервною, досить складною діалектикою, динамізмом.

Перед людською спільнотою, як і перед окремим індивідуумом, постає низка непростих питань. Як вижити в цьому складному природному й соціальному середовищі? Яким чином людина має готуватися до життєдіяльності в нових умовах? Як можна (і треба) впорядкувати зв’язки між людиною і природою, між людиною і надбаннями сучасної науки, між людьми різних національностей, рас, віросповідань, політичних переконань? І чи можна взагалі якось упорядкувати світ, забезпечити гармонію людського буття?
Термін “філософія” перекладається з грецької як “любов до мудрості”. Мудрістю древні вважали вміння пов’язувати одні явища з іншими, представляти світ у цілісності як космічний порядок. Мудрістю вважалася налаштованість розуму на суть проблеми, на оригінальне рішення, до якого приводять глибокі знання і роздуми.
“Мудрість – прагнення людини пізнати нескінченне”, – цю думку приписують одному з перших давньогрецьких мудреців Піфагору (580-500 рр.. до н.е.). Вважають, що саме він першим назвав себе філософом (любомудрієм). Мудрість розглядалася і як уміння бачити в розрізнених фактах щось єдине, як здатність звести в певну систему різні сторони буття, об’єднати їх. Мудрість – не многознаніе, а знання підстав і причин – вважав другий древнегречесій мислитель Геракліт (V ст. до н.е.).

[wpfilebase tag=file id=7 /]

figure07_o copy

Смотреть больше презентаций от Марьяна Бигун