ОСОБЛИВОСТІ ЛОГОПЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ В УКРАЇНІ.

У світі спостерігається тенденція до збільшення кількості дітей з психофізичними вадами. Це діти, які мають певні проблеми: порушення слуху, зору, опорно-рухового апарату, затримку психічного розвитку, вади інтелекту, порушення мовлення та ін.

Ці діти потребують особливого відношення до себе, особливих умов навчання і виховання, особливих методів та прийомів навчання. Раннє виявлення таких дітей, вчасна і кваліфікована допомога, чуйне і дбайливе ставлення зробить їх проблеми не настільки болісними.

Серед порушень психофізичного розвитку у дітей вади мовлення спостерігаються чи не найчастіше. I це не випадково.

Мовлення — дуже складна психічна функція. Його нормальний розвиток можливий лише за умови сформованості мислення, уваги, пам’яті, сприймання (насамперед слухового, зорового), рухової сфери дитини.

Будь-яке відхилення у розвитку названих процесів обов’язково позначається на стані мовлення дитини.

На сьогодні в Україні сумною реальністю є те, що 60-70% дітей, які ідуть до школи, мають мовленнєві вади.

Неправильна звуковимова, що дотепер іменується як недорікуватість, є одним з найчастіших проявів мовної патології. Дефекти звуковимови зустрічаються майже при будь-якому порушенні мовлення, до того ж вони виявляються найбільш елементарними проявами всього мовленнєвого порушення і тому найбільше легко вловимими.

В даний час виникнення неправильної звуковимови може базуватися на основі як моторних, так і сенсорних порушень центрального або периферичного характеру.

 %%wppa%% %%photo=165%%

Отже, необхідно враховувати: 1) зміни в будові артикуляційного апарата і різноманітні порушення іннервації м’язів, що беруть участь в артикуляції;

2) зниження периферичного слуху і порушення слухового сприйняття центрального характеру.

Неправильна вимова може спостерігатися у відношенні будь-якого звуку, практично ж вона найчастіше зустрічається в групах: свистячих — 22 %, шиплячих — 24%, р — 26 %, л — 10%, дзвінких — 4,5%, задньоязикових — 1 %, і — 1,5%. Зазначена закономірність у розподілі дефектів вимови зв’язана з більшою або меншою складністю артикуляційної роботи, необхідної для вимови цих звуків, і складністю їхнього звучання. Дефекти дзвінкості, м’якості, йотації і задньоязикових звуків спостерігаються значно рідше. Дефекти перекручування таких простих звуків, як м, н, п, т і особливо голосних, спостерігаються дуже рідко (при зниженні слуху і при гугнявості (ринолалії)).

Порушення мовлення у дошкільників мають здатність до патологічного закріплення, що призводить до різних стійких помилок як в усному мовленні, так і на письмі. А, враховуючи, що мовленнєвий розвиток дитини продовжується ще й під час шкільного навчання, вони можуть спричинити різноманітні стійкі порушення у засвоєнні шкільних знань, насамперед з предметів мовного циклу: читання, письма, рідної мови.

Ось чому батьки, вихователі та вчителі мають знати, які мовленнєві порушення найчастіше трапляються у дітей, у чому вони виявляються, які можуть мати наслідки для психічного розвитку дитини та для її навчання у школі, як запобігти їхньому виникненню і що необхідно зробити для їх своєчасного подолання.