Іноді, під час підготовки до будь-якого заняття багато часу можна витратити на підбір відповідних методів та прийомів навчання або виховання. Виникають питання: “Як провести дискусію?”, “Як об’єднати в групи?” або як правильно побудувати запитання? Вирішити ці проблеми можна використовуючи інтерактивні технології. Особливості інтерактивних методів в тому, що їх можна використовувати як при проведенні навчальних занять (уроків) так і виховних заходів. До вашої уваги деякі аспекти використання інтерактивних методів від методиста коледжу Н.Ю. Шаповалової.Структура інтерактивного уроку:
- Мотивація навчальної діяльності (до 5% часу уроку).
- Представлення теми уроку і очікуваних навчальних результатів (до 5% часу уроку).
- Надання необхідної інформації до уроку (10 – 15% часу уроку).
- Інтерактивне завдання – основний етап уроку ( 55-60% часу уроку)
- Підведення підсумків, оцінювання результатів уроку, рефлексія уроку (до 20% часу уроку).
Виконання інтерактивного завдання включає в себе такі елементи:
- Інструктаж (мета завдання, правила, порядок дій, обговорюється час, що відводиться на виконання завдань тощо).
- Об єднання учнів у групи.
- Виконання інтерактивного завдання.
- Презентація результатів виконаного завдання.
- Рефлексія результатів учнями.
Способи організації малих груп:
- За розміщенням у класі (учні, які сидять за однією партою, об’єднуються у пару);
- За рахунком: перший, другий, третій і т.д.;
- По кольору витягнутих зображень;
- За символами ( на ілюстраціях зображені різні символи, рослини, тварини і т.д.);
- За жеребом;
- За сортами витягнутих цукерок;
- За симпатією ( якщо весь клас розбирає один і той же матеріал, працює над однією темою;
- За наявності спільної точки зору з проблемного питання.
Загальні організаційно-педагогічні умови проведення дискусії:
- Ретельне планування дискусії.
- Обговорення та чітке витримування правил ведення дискусії.
- Введення в дискусію. Створення відповідного емоційного та інтелектуального настрою.
- Постановка конкретного дискусійного питання (питання має біти відкритим, спонукати учнів до роздумів, мати різні способи пошуку рішення).
- Включене керівництво дискусією з боку вчителя. Всі точки зору, висловлені учнями, повинні бути аргументовані.
- Обов҆язкове дотримання встановлених часових рамок проведення кожного етапу дискусії.
- Підведення підсумків дискусії.
- Рефлексія.
Функції вчителя під час проведення дискусії:
- Сформулювати тему, проблему дискусії, створити внутрішню мотивацію в учнів до її вирішення, проблема повинна бути значущою, що спонукає до діалогу.
- Створити комфортні умови проведення дискусії.
- У спільній діяльності з учнями сформулювати правила ведення дискусії.
- Ввести молодших школярів в дискусію, застосувавши відповідні прийоми введення в дискусію і відкриті запитання.
- Підтримувати активність учнів під час проведення дискусії на інтерактивному уроці.
- Спостерігати за дотримання тимчасового регламенту відведеного на дискусію.
- Підводити проміжні підсумки дискусії.
- Направляти дискусію в потрібне русло, не допускати відхилень від обговорюваної проблеми.
- Узагальнювати пропозиції, керувати рефлексією, підсумковою частиною заняття.
Прийоми введення в дискусію:
- Предявлення проблемною ситуації, відкритих проблемних питань.
- Читання оповідання, байки, історії, казки, притчі з подальшим розглядом порушеної в них проблемної теми.
- Перегляд навчального фільму з подальшим виходом на проблему.
- Демонстрація відео сюжету.
- Рольове програвання сценки з наявної проблемної ситуації тощо.
Прийоми, що підвищують активність молодших школярів у дискусії, та її ефективність:
- Уточнюючі питання – «що ви мали на увазі, коли…»
- Парафраз – «Ви говорите, що…?», «Я правильно зрозуміла, що…?».
- Демонстрація нерозуміння – «Я не зовсім зрозуміла, Ви думаєте, що…?».
- Вираз сумніву – «Ви дійсно так думаєте?», «Ви справді думаєте, що…?».
- Приведення альтернативної точки зору – «А може все зовсім по – іншому…?».
- Доведення до абсурду – вчитель погоджується з тим, що сказав один з учнів, а потім робить з сказаного абсурдні висновки. «Так, ви праві…дивіться, що виходить…»
- Реактивне твердження – твердження, яке обов’язково викличе хвилю протесту, незгоду учнів і бажання відстояти свою точку зору.
- Творча конфронтація – висловлювання не ординарного, несподіваного твердження.
Типи питань у дискусії:
- Відкриті питання – зазвичай починаються зі слів «що», «як», «де», «коли», «чому», запрошують людину до діалогу. «Що ти вважаєш було важливим?».
- Закриті питання – потребують не розповсюдженості, часто однозначної відповіді – «так», «ні». «Те, що ви говорите, це правда?».
- Навідні запитання – «Хіба ви не думаєте, що…?», «Ви сказали, що…, про що це свідчить?».
- Питання з підтекстом – «Ти згоден з…, що висловлена ним точка зору є єдино правильною чи…?».
- Зворотні питання – демонструють включеність у бесіду, сприяють глибшому усвідомленню сказаного і ведуть до подальшого розвитку дискусії. «Кілька хвилин тому Ви стверджували, що…».
- Питання на логіку – «Тільки що ви стверджували, що…, а зараз фактично висловлюєте протилежну точку зору. Чому?».
- Тренувальні питання – питання, що дозволяють приміряти ситуацію на себе. «Кожен і не раз потрапляв у таку ситуацію, коли…, чи не так?».
- Риторичні питання або висловлювання – які не потребують відповіді, але змушують замислитися.
Симуляції або імітаційних ігор.
- Драматизація.
- Розігрування ситуації за ролями.
- Рольова гра.
- Програвання сценки.
- Громадські слухання.
- Спрощене судове слухання.
Імітаціями називаються процедури з виконанням певних простих відоми дій, які відтворюють, імітують будь-які явища навколишньої дійсності.
Рольова гра – процес, в якому учасникам пропонується «зіграти» іншу людину або «розіграти» певну проблемну ситуацію.
Симуляції – це створення вчителем ситуацій, під час яких учні копіюють у спрощеному вигляді процедури, пов’язані з діяльністю суспільних інститутів, які існують у реальному економічному, політичному і культурному житті.
Загальні організаційно-педагогічні умови застосування ігрових інтерактивних технологій навчання:
- Етап підготовки гри, визначення цілей, завдань застосування інтерактивних технологій навчання, підбір необхідного інформаційного матеріалу, проектування модельованої ситуації, планування гри, розробка завдань, продумування ролей, підготовка необхідних засобів тощо.
- Продумування ролі вчителя в грі.
- Введення в гру – створення внутрішньої мотивації молодших школярів до гри.
- Етап проведення гри.
- Етап завершення гри – виходу з гри.
- Рефлексія, етап аналізу, обговорення результатів.