Іноді,  під час підготовки до будь-якого заняття багато часу можна витратити на підбір відповідних методів та прийомів навчання або виховання. Виникають питання: “Як провести дискусію?”, “Як об’єднати в групи?” або як правильно побудувати запитання? Вирішити ці проблеми можна використовуючи інтерактивні технології. Особливості інтерактивних методів в тому, що їх можна використовувати як при проведенні навчальних занять (уроків) так і виховних заходів. До вашої уваги деякі аспекти використання інтерактивних методів від методиста коледжу Н.Ю. Шаповалової.Структура інтерактивного уроку:

• Мотивація навчальної діяльності (до 5% часу уроку).
• Представлення теми уроку і очікуваних навчальних результатів (до 5% часу уроку).
• Надання необхідної інформації до уроку (10 – 15% часу уроку).
• Інтерактивне завдання – основний етап уроку ( 55-60% часу уроку)
• Підведення підсумків, оцінювання результатів уроку, рефлексія уроку (до 20% часу уроку).

Виконання інтерактивного завдання включає в себе такі елементи:

1. Інструктаж (мета завдання, правила, порядок дій, обговорюється час, що відводиться на виконання завдань тощо).
2. Об єднання учнів у групи.
3. Виконання інтерактивного завдання.
4. Презентація результатів виконаного завдання.
5. Рефлексія результатів учнями.

 Способи організації малих груп:

• За розміщенням у класі (учні, які сидять за однією партою, об’єднуються у пару);
• За рахунком: перший, другий, третій і т.д.;
• По кольору витягнутих зображень;
• За символами ( на ілюстраціях зображені різні символи, рослини, тварини і т.д.);
• За жеребом;
• За сортами витягнутих цукерок;
• За симпатією ( якщо весь клас розбирає один і той же матеріал, працює над однією темою;
• За наявності спільної точки зору з проблемного питання.

Загальні організаційно-педагогічні умови проведення дискусії:

1. Ретельне планування дискусії.
2. Обговорення та чітке витримування правил ведення дискусії.
3. Введення в дискусію. Створення відповідного емоційного та інтелектуального настрою.
4. Постановка конкретного дискусійного питання (питання має біти відкритим, спонукати учнів до роздумів, мати різні способи пошуку рішення).
5. Включене керівництво дискусією з боку вчителя. Всі точки зору, висловлені учнями, повинні бути аргументовані.
6. Обов҆язкове дотримання встановлених часових рамок проведення кожного етапу дискусії.
7. Підведення підсумків дискусії.
8. Рефлексія.

Функції вчителя під час проведення дискусії:

1. Сформулювати тему, проблему дискусії, створити внутрішню мотивацію в учнів до її вирішення, проблема повинна бути значущою, що спонукає до діалогу.
2. Створити комфортні умови проведення дискусії.
3. У спільній діяльності з учнями сформулювати правила ведення дискусії.
4. Ввести молодших школярів в дискусію, застосувавши відповідні прийоми введення в дискусію і відкриті запитання.
5. Підтримувати активність учнів під час проведення дискусії на інтерактивному уроці.
6. Спостерігати за дотримання тимчасового регламенту відведеного на дискусію.
7. Підводити проміжні підсумки дискусії.
8. Направляти дискусію в потрібне русло, не допускати відхилень від обговорюваної проблеми.
9. Узагальнювати пропозиції, керувати рефлексією, підсумковою частиною заняття.

Прийоми введення в дискусію:

1. Предявлення проблемною ситуації, відкритих проблемних питань.
2. Читання оповідання, байки, історії, казки, притчі з подальшим розглядом порушеної в них проблемної теми.
3. Перегляд навчального фільму з подальшим виходом на проблему.
4. Демонстрація відео сюжету.
5. Рольове програвання сценки з наявної проблемної ситуації тощо.

Прийоми, що підвищують активність молодших школярів у дискусії, та її ефективність:

1. Уточнюючі питання – «що ви мали на увазі, коли…»
2. Парафраз – «Ви говорите, що…?», «Я правильно зрозуміла, що…?».
3. Демонстрація нерозуміння – «Я не зовсім зрозуміла, Ви думаєте, що…?».
4. Вираз сумніву – «Ви дійсно так думаєте?», «Ви справді думаєте, що…?».
5. Приведення альтернативної точки зору – «А може все зовсім по – іншому…?».
6. Доведення до абсурду – вчитель погоджується з тим, що сказав один з учнів, а потім робить з сказаного абсурдні висновки. «Так, ви праві…дивіться, що виходить…»
7. Реактивне твердження – твердження, яке обов’язково викличе хвилю протесту, незгоду учнів і бажання відстояти свою точку зору.
8. Творча конфронтація – висловлювання не ординарного, несподіваного твердження.

Типи питань у дискусії:

1. Відкриті питання – зазвичай починаються зі слів «що», «як», «де», «коли», «чому», запрошують людину до діалогу. «Що ти вважаєш було важливим?».
2. Закриті питання – потребують не розповсюдженості, часто однозначної відповіді – «так», «ні». «Те, що ви говорите, це правда?».
3. Навідні запитання – «Хіба ви не думаєте, що…?», «Ви сказали, що…, про що це свідчить?».
4. Питання з підтекстом – «Ти згоден з…, що висловлена ним точка зору є єдино правильною чи…?».
5. Зворотні питання – демонструють включеність у бесіду, сприяють глибшому усвідомленню сказаного і ведуть до подальшого розвитку дискусії. «Кілька хвилин тому Ви стверджували, що…».
6. Питання на логіку – «Тільки що ви стверджували, що…, а зараз фактично висловлюєте протилежну точку зору. Чому?».
7. Тренувальні питання – питання, що дозволяють приміряти ситуацію на себе. «Кожен і не раз потрапляв у таку ситуацію, коли…, чи не так?».
8. Риторичні питання або висловлювання – які не потребують відповіді, але змушують замислитися.

 Симуляції або імітаційних ігор.

1. Драматизація.
2. Розігрування ситуації за ролями.
3. Рольова гра.
4. Програвання сценки.
5. Громадські слухання.
6. Спрощене судове слухання.

Імітаціями називаються процедури з виконанням певних простих відоми дій, які відтворюють, імітують будь-які явища навколишньої дійсності.

Рольова гра – процес, в якому учасникам пропонується «зіграти» іншу людину або «розіграти» певну проблемну ситуацію.

Симуляції – це створення вчителем ситуацій, під час яких учні копіюють у спрощеному вигляді процедури, пов’язані з діяльністю суспільних інститутів, які існують у реальному економічному, політичному і культурному житті.

Загальні організаційно-педагогічні умови застосування ігрових інтерактивних технологій навчання:

1. Етап підготовки гри, визначення цілей, завдань застосування інтерактивних технологій навчання, підбір необхідного інформаційного матеріалу, проектування модельованої ситуації, планування гри, розробка завдань, продумування ролей, підготовка необхідних засобів тощо.
2. Продумування ролі вчителя в грі.
3. Введення в гру – створення внутрішньої мотивації молодших школярів до гри.
4. Етап проведення гри.
5. Етап завершення гри – виходу з гри.
6. Рефлексія, етап аналізу, обговорення результатів.