“Херсонщина козацька” (відкрита виховна година у 122 групі)

WP_20151029_15_52_11_Pro Вирує суспільне життя. Та великий інтерес у людей  продовжує викликати історія запорізьких козаків. І це не випадково. Адже без об’єктивного знання минулого неможливе духовне відродження суспільства. 29 жовтня у 122 групі пройшла виховна година “Херсонщина козацька”. Метою заходу було  згадати історію українського козацтва, сформувати поняття про козацтво у рідному краю, виховувати любов до рідного краю та до нашого славного минулого. Студенти підготували повідомлення, сценки, відеоролики про виникнення козацтва в Україні, Запорізьку Січ як державне утворення,  козацькі рухи на території Херсонщини, традиції козацтва та одяг козаків.
У складі шляхетської Польщі і Російської імперії український народ на протязі тривалого часу, починаючи з XV і до кінця XVIII століття зберігав елементи своєї державності, які в майбутньому скасував царизм. Носіями цих і вольностей і були запорізькі козаки, які мешкали в пониззі Дніпра – на Лівобережжі, частині Правобережжя та великій території степів, саме там, де проходив російсько-турецький кордон. У нас, жителів Херсонщини, особливий інтерес викликає  історія  Кам’яської та Олешківської Січей, які розташовувались на нинішній території Бериславського та Цюрупинського районів.
ДОВІДКА
Херсонський Кіш Українського козацтва – одна з найстаріших козацьких організацій Херсонської області, 7 квітня 2012 року о 12 годині буде відзначати 20-річчя від дня своєї реєстрації у  приміщенні козацького ліцею ім. Б.Хмельницького (Державний навчальний заклад ”Вище професійне  училище №2”) за адресою: м. Херсон, Миколаївське шосе, 52. Хоча офіційною датою створення організації Українського козацтва в нашій області вважається 20 березня 1992 року, сама історія цього руху розпочалася ще в далекому 1989 році, коли зусиллями Тараса Семена, Олекси Паталаха та Юрія Тишкова була створена одна з перших козацьких організацій — «Херсонський курінь». Розмаху козацтво почало набирати в 1990 році, після офіційного візиту делегації до села Капулівка на Січеславщині, де вперше, практично на офіційному рівні, Україна дозволила собі святкувати 500-річчя козацтва. Саме там, на могилі Івана Сірка, й були накреслені перші варіанти основних положень діяльності козацької громади.  Цей захід дав поштовх до створення регіональних козацьких організацій, серед яких особливе місце зайняв Херсонський кіш. Почали створюватись перші курені — Таврійський, Стиблівський та Дніпровський у Херсоні; Каховський, Великолепетиський, Бериславський та Скадовський — в області.  У січні 1992 року відбулася перша козацька обласна Велика Рада. На ній було утворено обласну організацію «Херсонський кіш Українського козацтва» і обрано першого кошового отамана козацького товариства — Юрія Тишкова. 1 травня того ж року, вперше в Україні Рада Українського козацтва була проведена в Херсоні. Козаки побували на місці колишньої турецької фортеці Тягинь, встановивши великий дерев’яний хрест на честь козаків, які у 1492 році розгромили там татарську галеру. У серпні 1992 року там було проведене грандіозне всеукраїнське свято — 500-ліття першої письмової згадки про козаків. На Тягинському пагорбі був відкритий пам’ятник Архистратигу Михаїлу. У тому ж році делегація Херсонського коша прийняла участь у Великій Раді Українського козацтва у Переяславі – Хмельницькому, під час якої за дорученням своїх козацьких товариств кожен обласний отаман виголосив, що він відрікається від усіх зобов’язань українських козаків перед Росією, нечесно нав’язаниху 1654 році.  Завдяки зусиллям козаків Херсонського коша почав розвиватися козацький фермерський рух, налагодилася тісна співпраця зі школами, з військовими Чорнобаївської вертольотної частини та частиною НПО у Херсоні, Херсонським полком Національної гвардії. Також у колишній споруді, що належала Херсонському педінституту, було утворено Українську Православну Церкву Київського патріархату, нині відому як Свято-Олександрівська церква.
Сучасні українські козаки, як і їх славні предки, зробили значний внесок  у  справу реального втілення національної ідеї в нашому суспільстві, тож майбутнім вчителям потрібно добре знати та популяризувати славні традиції предків та достойні діла сучасників.