Формування в молоді козацької духовності

Рисунок3Оволодіваючи козацькою духовністю, підростаючі покоління української молоді заперечували рабську психологію, втрату людиною самостійності й гідності, слабодухість, пасивність, невіру в свої сили, політичне прислужництво. В духовному житті молоді козацька педагогіка відводила особливу роль лицарській честі і лицарській звитязі – своєрідним кодексам якостей високо благородної особистості. Кожен молодий козак прагнув розвивати в собі ці шляхетні якості, які понині не втрачають значного виховного потенціалу.

Неписані закони кодексу лицарської честі передбачали:

– любов до батьків, рідної мови, вірність у коханні, дружбі, побратимстві, ставленні до Батьківщини – України;

– готовність захищати слабших, турбуватися про молодших, зокрема дітей;

– шляхетне ставлення до дівчини, жінки, бабусі;

– непохитна вірність ідеям, принципам народної моралі, духовності (правдивість і справедливість, працьовитість і скромність тощо);

– відстоювання повної свободи і незалежності особистості, народу, держави;

– турбота про розвиток національних традицій, звичаїв і обрядів, бережливе ставлення до рідної природи, землі;

– прагнення робити пожертвування на будівництво храмів, навчально-виховних і культурних закладів;

– цілеспрямований розвиток власних фізичних і духовних сил, волі, можливостей свого організму;

– уміння скрізь і всюди поступати благородно, шляхетно, виявляти інші чесноти.

Крім того, із століття в століття козацька педагогіка формувала в молоді й такі героїчні якості, що склали кодекс лицарської звитяги:

– готовність боротися до загину за волю, віру, честь і славу України;

– нехтувати небезпекою, коли справа торкається життя друзів, побратимів, Матері-України;

– ненависть до ворогів, прагнення звільнити рідний край від чужих завойовників;

– героїзм, подвижництво у праці і в бою тощо.

Водночас козаки були глибоко милосердними. Вони чуйно ставилися до інших людей, ділили з ними радість і горе.