Педагогічна діяльність Антона Макаренка

jVXKRtyjW2sЗдійснив у педагогічній практиці дослід, який не має прикладів, масового перевиховання дітей-правопорушників в трудовій колонії ім. М. Горького (19201928, під Полтавою, з 1926 в Куряжі поблизу Харкова) і дитячій комуні ім. Ф. Е. Дзержинського (1927-35, в передмісті Харкова).
Розробляв теорію і методику виховання в колективі, теорію сімейного виховання.
Педагог і письменник
Антон Семенович Макаренко народився 13 березня 1888 року в місті Білопілля Харківської губернії (нині районний центр Сумської області України). Батько був робітником (мулярем) у вагонних залізничних майстернях.
1895 року семирічного Антона віддали в двокласне початкове училище. У січні 1901 року сім'я Макаренка переїздить у Крюків.
1904 року Антон Макаренко закінчує Кременчуцьке міське училище на «відмінно».
У серпні 1904 року (у 16 років) Макаренко став слухачем однорічних педагогічних курсів при Кременчуцькому міському училищі, що мали на меті підготовку вчителів початкової школи.
Навесні 1905 року Макаренко успішно закінчив курси і отримав свідоцтво, що давало право викладати в початковій школі.
1 вересня 1905 року (у 17 років) Макаренко приступив до роботи в Крюківському двокласному залізничному училищі. Він став вчителем російської мови, малювання і креслення. 1 вересня 1911 р. за розпорядженням інспектора народних училищ Херсонської губернії Антон Макаренко був переведений у залізничне училище на станції Долинська, де став вихователем в учнівському гуртожитку.
У серпні 1912 р. А. С. Макаренко вступає до вчительського інституту в Полтаві і в липні 1917 р. закінчує його із золотою медаллю. Після закінчення інституту Макаренко стає вчителем Полтавського Вищого початкового училища, в якому пропрацював до кінця 1917 р. У грудні 1917 р. він переїздить у м. Крюків.
У 1918 р. (у 30 років) Антон Семенович повертається в Крюківське залізничне училище, яке в 1917 р. було перетворено у Вище початкове училище. Тепер А.С. Макаренко став керівником педагогічного колективу, відповідальним за виховання дітей. Як директор училища Антон Семенович пропрацював там до осені 1919 року.
У серпні 1919 р. після заняття Крюкова білогвардійцями Антон Семенович переїздить до Полтави, де стає завідуючим початкової школи.
У вересні 1920 р. (у 32 роки) Антон Макаренко приймає пропозицію Полтавського відділу народної освіти організувати і очолити колонію для безпритульних і неповнолітніх правопорушників.
Того ж місяця А. Макаренко організував трудову колонію в с. Ковалівка, Полтавського району для неповнолітніх правопорушників. У 1921 р. Макаренко ставить питання про надання колонії імені М. Горького.
1923 року в Полтавській газеті «Голос праці» з'явилася стаття Антона Макаренка «Колонія імені Горького», а в другій книжці полтавського журналу «Новими стьобаннями» («Новими стежками») — стаття «Досвід освітньої роботи в Полтавській трудовій колонії імені М. Горького».
До літа 1925 року в колонії було 140 вихованців — 130 хлопчиків і 10 дівчаток.
У 1926 р. А. С. Макаренко виступив з доповіддю «Організація виховання важкого дитинства» на Всеукраїнській конференції дитячих містечок. Доповідь справила велике враження на учасників зборів.
9 травня 1926 року Антон Семенович разом із 4 вихователями і 11 вихованцями виїхав в село Куряж неподалік Харкова. 15 травня 1926 року колектив колонії імені Горького прибув в Куряж у повному складі. 26 березня 1927 року в Куряжі, де за 10 місяців сформувався новий, дружній колектив, святкували роковини народження Максима Горького.
Влітку 1927 р. Макаренко почав працювати в новоорганізованій Харківській трудовій комуні ім. Ф. Е. Дзержинського. У листопаді він був призначений начальником комуни.
 14 березня 1928 р. на засіданні секції соціалістичного виховання Українського НДІ педагогіки прийнята резолюція, яка засудила виховні методи А.С. Макаренка.
3 вересня 1928 р. Макаренко був звільнений з посади завідувача колонії імені Горького. 19291936 р.р. в основному пов'язані з роботою Антона Семеновича в комуні імені Дзержинського. Основою колективу комунарів стали 60 вихованців колонії, направлених в комуну ще в 1927 року.
У 1927-29 р.р. комунари працювали в деревообробній майстерні і в кузні. 1 липня 1930 р. комуна перейшла на повну самооплатність. У травні 1931 р. відбулася закладка нового заводу електроінструментів.
1932 року побачила світ перша книга А. С. Макаренка «Марш 30-го року». 7 січня 1932 року був урочисто відкритий перший завод електросверл.
У 19331935 р.р. виходить у світ «Педагогічна поема». З 1934 р. А. С. Макаренко — член Спілки письменніків УРСР. А 1 липня 1935  р. його призначають на посаду помічника начальника відділу трудових колоній та трудкомун Народного комісаріату внутрішніх справ УРСР, підрозділу, що створений відповідно до Наказу НКВС від 7 червня 1935 р."Про організацію роботи щодо ліквідації дитячої безпритульності та бездоглядності". У його віданні знаходились 42 дитячих установи, в тому числі 10 трудколоній та 2 трудкомуни — ім. Балицького В. А. та ім. Дзержинського Ф. Е..
В жовтні 1936  Антон Семенович залишає роботу у Відділі та працює консультантом на громадських засадах в колонії в Броварах (поблизу Києва).
1937 року Макаренко переїздить до Москви. 1937 року виходить «Книга для батьків», 1938 року — книга «Прапори на баштах».
Антон Семенович Макаренко раптово помер 1 квітня 1939 року в приміському потязі на станції Голіцино за 40 км на захід від Москви.
Сім'я
Дружиною Антона Макаренка була Галина Стахівна Салько. Після смерті педагога вона пропагувала творчу спадщину А.С. Макаренка. Була консультантом фільму «Педагогічна поема». Брат Макаренко Віталій Семенович – офіцер Збройних Сил Півдня Росії, білоемігрант. Написав спомини "Мій брат Антон Семенович".
Педагогічна система А.С.Макаренка – це складна сукупність ідей і практичних рішень, основними з яких є:
  • Суть виховання як суспільного явища;
  • Єдність виховання і життя;
  • Мета виховання як розгорнута програма формування людської особистості;
  • Колектив як метод виховання;
  • Взаємовідносини колективу і особистості;
  • Самоуправління у колективі;
  • Виховання свідомої дисципліни;
  • Зв'язок навчання із продуктивною працею;
  • Праця як постійний компонент системи виховання;
  • Залучення вихованців у різноманітні життєві сфери, виховання господаря життя;
  • Традиції й їх виховна роль;
  • Педагогічний колектив і його центр;
  • Всебічний розвиток особистості;
  • Роль сім'ї у вихованні дітей.