Всеукраїнський педагогічний з’їзд

Перший всеукраїнський з’їзд учителів і професорів відбувся 5-6 квітня 1917 р. На ньому був розглянутий план українізації школи (підготовлений Товариством шкільної освіти) і прийняте рішення про утворення Всеукраїнської вчительської спілки. З’їзд звернувся до Центральної Ради з проханням створити єдиний державний орган для керівництва будівництвом національної школи в Україні. Центральна Рада відгукнулася на прохання, і в червні 1917 р. було створено Генеральний секретаріат. Його очолив В. Винниченко.

Першим секретарем народної освіти був призначений Іван Матвійович Стешенко (червень 1917 – січень 1918). Саме він ініціював проведення Другого всеукраїнського учительського з’їзду (10–12 серпня 1917). У центрі уваги з’їзду було питання національної освіти. З’їзд ухвалив з 1 вересня 1917 р. почати українізацію початкових шкіл, а для вчителів гімназій організувати літні курси. Метою їх була підготовка вчителів до викладання дисциплін українською мовою. Товариство шкільної освіти винесло на розгляд делегатів з’їзду проект єдиної школи. Єдина школа розглядалася як однакова для всіх вихованців, але не передбачала однакового змісту навчання для всіх дітей. Заклади мали бути загальноосвітніми та національними, виховними, діяльними, а також забезпечувати досягнення певного рівня культурного розвитку. Вони мали бути переходом від нижчої до середньої школи, вільно розвиватися, уникаючи шаблонів і штампів. Система єдиної школи вбачалася такою:

  • початкова школа (чотири роки);
  • вища початкова школа (чотири роки);
  • середня школа;
  • вища школа (три – п’ять років). ЧИТАТИ ДАЛІ